«Традиції і звичаї народу»
6 клас
Тема. Декоративно – прикладне мистецтво. Чарівні тістечка.
Мета. Познайомити дітей з нетрадиційним малюванням. Навчити
правильно підбирати кольори, лінії для розфарбовування пташок –
тістечок. Продовжувати розвивати у дітей етичне почуття, образне
сприйняття, відчуття кольору. Відроджувати календарно – обрядові
звичаї нашого народу, примножувати його традиції. Розширювати
духовний світ дітей. Вчити учнів слухати та співати українські народні
пісні, веснянки, гаївки. Виховувати спостережливість, інтерес до
нетрадиційного малювання.
Обладнання: для вчителя: магнітофон, записи українських народних пісень,
веснянок, гаївок; пташки – тістечка на кожну дитину (випечені із
солоного тіста);
для дітей: фарби (гуаш), пензлики, склянки для води, серветки, палітра.
Хід заняття
І. Організаційна частина
ІІ. Актуалізація опорних знань
Вступна бесіда
Діти, сьогодні у нас незвичайне заняття, тому що припало воно на незвичайний день. На другий місяць зими припадає одне з найбільших і найшановніших церковних свят – Стретіння, яке відзначають 15лютого. А ще цей день був змаганням для зими і весни.
Саме 15 лютого вони зустрічалися і починали змагатися. Якщо бабуся Зима переможе, то довго іще буде холодно, а якщо красуня Весна візьме гору, то поверне тепло.
Ця зустріч була пишна і радісна, водили хороводи, співали пісні, які прославляли рідну природу, що прокидається від зимового сну.
Стретіння відзначали наші бабусі і дідусі. Ще це свято називають Зимо- бором або Громниці. Назва цього свята походила від стародавнього звичаю освячення цього дня громничних свічок, яким приписувалась велика магічна сила.
-А хто з вас знає які легенди про свято Стретіння?
1 учень. Мені бабуся розповідала таку легенду. У рік народження Христа жив у Єрусалимі старець – праведник Симеон. Йому було відомо що він не помре доти, поки не побачить Спасителя Світу. І саме 15 лютого Симеон зустрівся біля воріт храму з немовлям Христом і виголосив свою промову: „Нині відпускаєш раба твого, владико, з миром”.
2 учень. На Стретіння світили свічки. Одну запалювали зразу, як повертались із церкви, аби весняна повінь не пошкодила посівів, і щоб мороз дерев не побив. Запалювали її і літом, під час небезпечних гроз, як оберіг людей, тварин, споруд від блискавки.
3 учень. Святили на Стретіння, крім свічок і воду. Ця вода вважалась цілющою. Її набирали в нову посудину і зберігали за образами протягом року. Допомагала вона від різних хвороб.
4 учень. Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу, на війну; чумаків – у далеку дорогу, й будь-кого, хто вирушив у далекі небезпечні мандри
5 учень. У господарстві Стрітенською водою кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовище, а пасічник – вулики і бджіл, щоб було більше меду.
6 учень. Про свято Стретіння існує безліч легенд. Моя бабуся розповідала таку легенду. Вранці на околицю села приїхала Весна, а на зустріч виходить стара бабуся Зима. Зима така непривітна, і починає сперечатись з Весною. Довго сперечаються, і кожна намагається виправдати себе і звинуватити іншу. Потім вони мірялись силою. Вважалось ,що переможець і буде правити далі.
Учитель. Гарні легенди ви знаєте. А чи знаєте, що в народі є багато прикмет, які перевірені самими людьми в цей день?
7 учень. Якщо під вечір потепліло, то перемогла Весна, тому Зима ішла геть.
8 учень. Лютий лютує, Весні дорогу готує.
9 учень. Як на Стретіння метіль дорогу перемітає, то корм відмітає.
10 учень. Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів мед.
ІІІ. Оголошення теми і мети заняття
Бесіда
Сьогодні ж Стретіння. Наше заняття якраз присвячене одному з цікавих звичаїв, пов’язаних з цим святом.
Напередодні жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок – жайворонків. Їх довали дітям. Діти розмальовували їх. Кожний колір і лінія на печиві мало означати певне прохання. Якщо пташечку розмальовували в червоний і жовтий колір, то просили у весни теплого сонця і гарного врожаю. Якщо був присутній голубий і зелений колір, то це значило що просили у Весни теплих дощів і буяння зелені. Потім діти відносили пташок у сади. Люди вірили – птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, а проганяють люту зиму. А називали випечених пташок жайворонками тому, що за давніми легендами ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосочком сповіщає: „Вже весна прийшла! ”. А отже, час виходити в поле орати, сіяти, щоб восени урожай зібрати.
От ви сьогодні вдихнете життя у своїх пташок. Разом з цим попросите у Весни веселого сонечка, зелені, теплого дощику, гарного врожаю.
IV. Практичне заняття.
- Виясніть, чого найбільше ви хотіли б попросити у Весни. То і буде вашим основним кольором. Розфарбуйте свої пташечки. А поки вони висихають, зробіть ескіз малюнка, який ви потім нанесете на своїх жайворонків.
- А хто мені скаже, як називається цей вид мистецтва? (Декоративно - прикладне)
- А що входить до декоративно – прикладного мистецтва? (Розпис різноманітних предметів вжитку).
V. Підсумок заняття.
Діти беруть своїх пташок і несуть, промовляючи прохання до весни, і вішають на дерево.
- Жайворонки беріте,
На високу гору йдіте,
Пісеньок гарних співайте,
Весну красну величайте.
Просіть жита, пшениці,
Всякої пашниці,
Дощику дрібненького,
Сонечка ясненького.
- Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимоньку в візочку,
Літечко в човночку.
- Зелена Веснонька пишно іде,
Пташечки із вирію нам веде,
Розсіває в полі ярий цвіт
Під тим небом синім, як блакить.
- Із краю – кураю пташок викликаю:
Летіть, жайворонки, до нашої сторонки,
Спішіть, ластів’ята, до нашої хати –
Весну зустрічати, Зиму проваджати!
5. Пташок викликаю з теплого краю,
Летіть, соловейки, на нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки, пасти коровоньки!
- Прилітайте шпаки, дорогі співаки,
Прилітайте Весну зустрічати.
У шпаківнях нових, скоро з’являться у вас
Жовтороті малі шпаченята
- Прилітайте шпаки, дорогі співаки,
Поселяйтеся в теплі квартири.
Скрізь лунатимуть пісні, тих співців голосних,
За шпаківні подякують щиро.
- Із далеких країв повертайтесь пташки,
Задзвеніть у пахучому гаї.
Скоро в зелень рясну уберуться садки,
Не пізнати розкішного краю.
- Весна – красна, куди ступить – сонце сяє,
Все навколо оживає,
А ще пробуди від сну,
Нашу землю чарівну.
- Принеси нам літо,
Щоб родило жито,
Дівчаткам – квіточки,
Щоб сплели віночки.
А хлопчикам по гілочці,
Щоб зробили сопілочки.
- На дерева – цвіту,
На поле – жита,
На травичку – росу,
На дівчаток – красу.
А на хлопчиків – сили,
Щоб росли і міцніли.
Учитель. Закликали діти птахів, і птахи прилітали. А тоді треба
було звертатись до сонечка, як до божества, щоб воно вийшло, щоб краще грало, щоб краще розтанули сніги, зазеленіла трава, зацвіли квіти. Давайте й ми, як наші пращури, його покличемо.
Вийди, вийди, сонечко
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
- А тепер давайте заспіваємо пісню про весну.
Весна теплом всіх зігріває
І здоров’я всім бажає
З рідним словом щоб зростали
Щоб звичаї українські пам’ятали
Хай вам щастить!
Література
- Біда О.А. Довкілля. – К.: 1999
- Корабельников В.А.. Краски природи. – М.: 1989
- Макаренко О.П. Барвінковий край. – Т.: 2002
- Міфи України. – К.: Країна мрій, 2005
- Народні свята та легенди. – Т.: Богдан, 2003
- Українські прислів’я і приказки. – Х.: Фоліо, 2004
- Українські пісні. Збірник пісень. – К.: Либідь, 2001