Я малюю те, що люблю…

Сьогодні, 8 червня, ми мали можливість переглянути персональну виставку учениці 8-Б класу Писаревської Катерини.

Катерина  не уявляє свого життя як без фарб, так і без простого олівця, що творить чорно-білі дива. На її малюнках оживає все – від польових квітів і до грайливих людських посмішок.

Кожен раз коли пензлик чи олівці потрапляють до мене у руки, говорить юна художниця, я опиняюсь у світі дивовижної фантазії. Яскраві барви одразу ж прикрашають сіру рутинність і серце наповнює тепле хвилювання - чи вдасться передати на папері свої думки. Я дуже люблю малювати і вважаю свій інтерес дуже корисним, тому що саме картини допомагають людям розвиватися духовно. Кожен раз коли у моїй голові зароджується сюжет нової картини, я намагаюся передати всі порухи моєї душі у плавних лініях або ж нестриманих мазках. Я сподіваюсь, що у майбутньому я стану відомим художнико і мої картини будуть дарувати натхнення іншим. Ось чому я люблю малювати.

Так люблю я малювати… Мушу
визнати дивлюсь не на предмет,
а в його багатогранну душу,
й не простий життя його сюжет.

В дивних фарбах мрії потопають,
різнобарв’ям сипляться думки…
кольори немов би оживають
з ледь помітним порухом руки.

Розпливаються сумні штрихи зітхання
серед намистинок теплих нот,
що сплітаються в барвистих поєднаннях
і смаку, й гармонії висот…

Інколи, вдивляючись, здається,
не пейзаж, не натюрморти я,
а малюю крихту свого серця
на папері чистому життя…

І пишу картину із відтінків,
з блискіток, що в серці, в відчуттях…
Так люблю я малювати!.. Стільки
є мене в цих дивних кольорах!