Вівторок, 19.03.2024, 11:59

Акварель

Меню сайту
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 81
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Теми батьківських зборів

Тема  Виховання духовних цінностей сім’ї

Мета Розкрити основні напрямки та завдання морального виховання дітей  підліткового віку у родині; ознайомити батьків з ефективними формати та методами виховання загальнолюдських цінностей у школярів; визначити разом із батьками їх задачі та головні пріоритети у вихованні; проаналізувати типи спілкування у родині, стилі родинного виховання, а також те, якою може бути любов до дитини;

Коментар: на дошці — плакат або напис з епіграфом до заходу: «...Добрі почуття мають іти своїм корінням у дитинство, а людяність, доброта, ласка, доброзичливість народжуються у праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу. Добрі почуття, емоційна культура — це зосередження людяності. Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві, їх ніколи не виховаєш, тому що це, істинно людське, утверджується у душі одночасно з пізнанням найперших та найважливіших істин, одночасно з переживанням і відчуттям найтонших відтінків рідного слова. У дитинстві людина повинна пройти емоційну школу — школу виховання добрих почуттів». (В. О. Сухомлинський)

Хід батьківських зборів

І Організаційний момент

ІІ Оголошення порядку денного

  1. Бесіда «Виховання духовних цінностей сім’ї»
  2. Вибори батьківського комітету на 2014-2015 навчальний рік
  3. Розгляд господарських питань класу

ІІІ  Проведення зборів

1. Бесіда «Виховання духовних цінностей сім’ї»

Кожна дитина — особливий, неповторний індивідуум. Є батьки, які впевнені: бувають діти самі по собі хороші й самі по собі погані. Але це помилкова думка. «Самих по собі» дітей не буває. Визначальну роль відіграє батьківський вплив. І всі враження дитини, його світосприймання, світовідчування залежать майже цілком від сім’ї. Якщо взяти такі риси характеру, як доброта, чуйність, щедрість, жадібність, байдужість, егоїзм, гуманність, замкненість, товариськість та ще багато важливих рис особистості, неважко побачити, що всі вони лежать на межі «я» і «не я», на лінії зіткнення та взаємодії особистості з навколишнім світом.

Я вам хочу прочитати легенду видатного педагога Василя Сухомлинського:

Легенда

Це було давно. В одному селі дівчата й жінки вирішили показати свою майстер­ність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільський майдан і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, полотно, скатерку, одяг.

У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей. У старих людей, яким громада доручила назвати найкращих майстринь, очі розбіглися: багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мережані занавіски, на яких були вив'язані дивні птахи.

Але переможницею стала дружина бідняка — Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережива, хоч усе це вміла чудово робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся. А Петрусь приніс жайворонка, якого сам вирізав з дерева. Приклав Петрусь жайворонка до губів — заспівала, защебетала пташ­ка, як жива. Всі стояли на майдані, не поворухнувшись, усіх зачарувала пісня, раптом у блакитному небі заспівав справжній, живий жайворонок, якого привабив спів на землі.

"Хто творить розумну і добру людину, — найкращий майстер" — таке було рішення стариків.

Усі ви трудитесь, і кожен чогось-таки вже досягнув у своєму житті, чогось надбав, щось створив своїми руками і розумом. Та все-таки "людина залишає себе в людині. Якщо хочеш залишитися в серці людському — виховай своїх ді­тей," — повчає великий український педагог. Істина ця для вас не нова. Але ко­жен, хто має дітей і серйозно займається їх вихованням, напевне, усвідомлює: виховання дітей не лише найважливіше, але, мабуть, і найскладніше наше завдання.

Наші діти вже вступили у досить складний період розвитку — підлітковий вік. Це зумовлює особливу увагу, в першу чергу, батьків до їх оточення, смаків, уподобань.

Я пропоную вам відповісти на запитання анкети, щоб дізнатися чи досконало ви знаєте своїх дітей

2. Проведення анкетування для батьків (Додаток 1)

3. Аналіз анкет, які заповнювали діти (Додаток 2)

4. Так що ж для нас є сімейними цінностями:

Спілкування. Для будь-якої людини важливе спілкування, йому необхідно ділитися інформацією, висловлювати власну думку, отримувати поради та рекомендації. Часто в сім'ях не побудовано нормальна система спілкування, і всі свої радості і тривоги ми несемо друзям і психоаналітиків. Коли ж у родині є довірчі відносини, тоді сварок і сварок менше, адже багато питань вирішуються, варто членам сісти «за стіл переговорів».

Повага. Якщо члени сім'ї не поважають один одного, не цікавляться думкою один одного, то й нормальне спілкування між ними можливо не буде. Важливо не плутати повагу і страх, діти повинні поважати батька, а не боятися його. Повага виражається в готовності прийняти почуття, потреби і думки іншої людини, не нав'язувати йому власну точку зору, а постаратися зрозуміти його.

Почуття значущості для своєї сім'ї. Повертаючись додому, ми хочемо бачити радість в очах близьких, нам потрібно відчувати їх любов, знати, що вона не залежить від досягнень і перемог. Хочеться вірити, що своє у вільний час кожен член сім'ї знайде хвилинку для іншого, а не піде з головою у свої проблеми. Будинок – фортеця, а сім'я – тиха гавань, напевно, цього хочеться кожній людині.

Уміння прощати. Ніхто з нас не досконалий і сім'я це останнє місце, де нам хотілося б чути докори і критику на свою адресу. А тому потрібно навчитися прощати помилки інших і не повторювати свої власні.

Традиції. У когось традиція збиратися всією сім'єю на 9 травня у бабусі-ветерана ВВВ, хтось по суботах дивиться фільми, зібравшись у залі біля телевізора, а хтось кожен місяць всією сім'єю вибирається за місто (в боулінг, аквапарк). У кожної родини традиція своя, але її наявність є об'єднуючим чинником і робить сім'ю унікальною.

Відповідальність. Це почуття притаманне всім людей, які відбулися і дітям ми намагаємося його прищепити якомога раніше. Але має бути присутня відповідальність не тільки за робочі моменти, а й перед сім'єю, адже все, що ми робимо це заради сім'ї і всі її члени повинні знати це.

Сімейних цінностей маса, перераховані лише найпоширеніші з них. Для багатьох сімей важливо наявність свободи, особистого простору, порядку, граничної чесності у відносинах, щедрості.

Підсумки бесіди

Василь Сухомлинський писав: «... Вища мудрість батьківської любові полягає в тому, як ми, батьки і матері, вміємо розкрити перед нашими дітьми справжні джерела радощів життя, у чому бачать і відчувають діти радощі буття. Дитяче щастя за своєю природою егоїстичне. До тих пір, поки вона не відчула, не пережила на власному досвіді (а досвід сам по собі, стихійно ніколи не приходить), що найважливіше джерело її особистої радості — це праця і піт старших, вона буде глибоко переконана в тому, що мати і батько існують лише для того, щоб приносити їй радість.

Учити дитину бачити і відчувати людей — це одна з найважливіших речей у важкій справі виховання людини. Батьківська любов повинна бути такою, щоб у дитини пробуджувалася чулість серця до навколишнього світу, до всього, що створює людина, що служить людині і, зазвичай, насамперед до самої людини. ... Виховання людського благородства в дитячому серці починається з максимального олюднення її ставлення до людей, одухотворення цього ставлення чистими, високими почуттями поваги до людини, і насамперед поваги до матері й батька. Переживаючи безкорисливу радість творення добра, дитина набуває дорогоцінного багатства душі: вона відчуває серцем, коли й де товаришеві, другові, милім людині, що жине поруч, треба допомогти. Дитина, що зазнала потреби робити добро, потреби в людині,— стає дуже проникливою, сприйнятливою, чутливою до навколишнього світу, до людей, до вчинків, подій, до стосунків між людьми. Які чутливі діти, що пережили радість творення добра для людей, до прикрощів, негод матері, батька! Вони відчувають, що стомлені на роботі мати і батько потребують відпочинку, що тиша, спокій, чистота в домі, краса — важливі умови тієї повноти духовного життя, яку треба дати матері й батькові. Діти, що пізнали радість творення добра для людей, серцем відчувають, що їхня погана поведінка, погані успіхи в навчанні — усе це засмучує матір і батька, а засмутити найближчу, найдорожчу людину для сердечної чуйної дитини рівнозначно злому, поганому вчинкові.

... Що ж ми залишаємо в серцях своїх дітей, батьки? — давайте частіше ставити самим собі це запитання. Будемо залишати в їх серцях моральні цінності, створені, добуті, вистраждані нашим народом за його багатовікову історію, за століття його боротьби, що утверджує високу гідність Людини. Будемо пам’ятати завжди, що найвища й найпочесніша творчість у нашому суспільстві — це творення людини».

Керуймося цими порадами, і діти стануть ближчими до нас і більш відкритими для добра.

Гра «Незакінченні речення».

Якщо:

  1. Дитину постійно критикують, вона вчиться ... (ненавидіти).
  2. Дитина живе у ворожнечі, вона вчиться ... (бути агресивною).
  3. Дитина живе в докорах, вона вчиться ... (жити з відчуттям провини).
  4. Дитина росте в терпимості, вона вчиться ... (розуміти інших).
  5. Дитину хвалять, вона вчиться ... (бути благонадійною).
  6. Дитина зростає в чесності, вона вчиться ... (бути справедливою).
  7. Дитина зростає в безпеці, вона вчиться ... (вірити в людей).
  8. Дитину підтримують, вона вчиться ... (цінувати себе).
  9. Дитину висміюють, вона вчиться ... (бути замкнутою).
  10.  Живе у розумінні та дружбі, вона вчиться ... (знаходити любов у світі).